Український культурний сектор 2025 року зазнає значних кадрових, фінансових та структурних випробувань. Нове дослідження, проведене Українським центром культурних досліджень (УЦКД), комплексно аналізує стан кадрового забезпечення, структуру зайнятості, зарплатні тенденції та виклики управління мережею закладів культури в умовах тривалої війни, децентралізації та економічних обмежень.

Звіт спрямований на окреслення місця культури та мистецтва в загальній економіці України через аналіз даних Державної служби статистики України (Держстат) та Державної служби зайнятості щодо показників зайнятості, середньої заробітної плати та динаміки ринку праці. Зважаючи на воєнний стан, статистика формується на основі ініціативно поданих підприємствами звітів, але дає можливість простежити ключові тенденції розвитку галузі.

Звернення до статистичних даних має на меті визначити значення культури у структурі зайнятості, виявити паралелі з загальноекономічними трендами, а також виокремити специфічні особливості сектору, що згодом формують основу для політичних та управлінських рішень.

Зайнятість та структура робочої сили

У 2021 році у сфері культури та мистецтва працювало близько 108 000 осіб, серед яких понад 100 000 – штатні працівники/ці. До 2025 року ця чисельність скоротилася до 92 000 осіб, що становить падіння на 15% порівняно з 2021 роком. Водночас частка гнучких форм зайнятості зросла: зовнішні сумісники/ці – до 9%, працівники/ці за цивільно-правовими договорами (ЦПХ) – до 2%. Це свідчить про поступове зменшення штатної зайнятості при одночасному зростанні непостійних форм праці.

У загальноекономічному вимірі скорочення зайнятості за той самий період було ще відчутнішим: з 7,5 млн до 5,8 млн осіб (-22%). Частка сумісників/ць у всій економіці зросла з 3,5% до майже 6%, а частка ЦПХ залишилася на рівні близько 2%. Через це частка культури у загальній зайнятості навряд чи скоротилася, а навіть зросла з 1,4% до 1,6% протягом 2021–2025 років.

Динаміка працевлаштування у 2025 році показує, що у культурній сфері спостерігається певне пожвавлення: у першому кварталі було прийнято близько 2,1 тис. працівників у творчих та розважальних видах діяльності та 1,1 тис. у бібліотеках, архівах та музеях. У третьому кварталі відповідні показники становили 2,8 тис. та 1 тис. осіб відповідно.

Ринок праці: попит, пропозиція і баланс

За січень–листопад 2025 року в Україні загалом було зареєстровано понад 426 000 вакансій при 604 000 шукачів роботи (коефіцієнт 1,4), що свідчить про надлишок пропозиції робочої сили над попитом. Станом на 1 грудня вакансій залишилося 65 000 проти 132 000 шукачів (коефіцієнт 2,0), що посилює тиск на ринок праці.

Однак у сфері культури та мистецтва картина відрізняється: за той самий період попит на кадри перевищував пропозицію – у мистецтві та розвагах було близько 6 000 вакансій при 3 000 шукачів (коефіцієнт 0,54), а у закладах культури – 1,7 тис. вакансій при 800 шукачів (0,46). До грудня співвідношення наблизилося до балансу: у мистецтві – 803 шукачі на 996 вакансій, у культурі – 203 на 306.

Аналіз середньої заробітної плати свідчить про те, що сфера культури систематично відстає від загальноекономічних показників. Навіть у періоди економічного зростання доходи у культурі зростають повільніше й залишаються нижчими за середні по економіці, що закріплює структурну нерівність винагороди праці та сприяє маргіналізації культурних професій.

У гендерному вимірі традиційні культурні інституції демонструють специфічні тенденції: у бібліотеках, архівах та музеях середня зарплата жінок у низці років перевищує заробітки чоловіків, що контрастує із загальними економічними моделями. Водночас у мистецькій сфері чоловіки здебільшого заробляють більше, хоча розрив поступово скорочується.

Опитування 2 518 керівників і керівниць закладів культури із усіх областей України, проведене в анонімній формі, підтвердило, що кадрові питання, низькі заробітні плати, відсутність адаптаційних і тренінгових програм, адміністративні обмеження і нерелевантність освітніх програм до практичних потреб є серед найгостріших проблем галузі. У вибірці домінують жінки – 86,1% учасників/ць опитування – що узгоджується із загальними тенденціями у соціокультурних професіях.

Переважна більшість респондентів/ок – у віковій групі 35–54 років, що підкреслює середній вік управлінських кадрів у сфері культури.

Висновки та стратегічне значення звіту

Звіт УЦКД окреслює культурний сектор як сектор з унікальними характеристиками: нижчим рівнем оплати праці, особливою гендерною динамікою, відносно меншим скороченням штатних працівників/ць у порівнянні з загальноекономічними трендами та яскраво вираженою нестабільністю гнучких форм зайнятості.

Ці особливості підкреслюють потребу нормативних, освітніх та управлінських реформ, спрямованих на підвищення стабільності, конкурентоспроможності та соціальної справедливості в культурній сфері.

Дослідження також виокремлює низку системних проблем:

• Війна та релокація: переміщення працівників/ць культури між регіонами або за кордон призводить до втрати кадрового потенціалу та інституційної пам’яті, розриву команд і потреби додаткових ресурсів для інтеграції в нових регіонах.
• Фінансування: дефіцит державних та місцевих бюджетних коштів гальмує діяльність закладів й оновлення кадрової політики. Це підтверджується й іншими державними оцінками бюджетних планів на культуру в 2025 році. (Верховна Рада України)
• Освітні стандарти та ринок праці: існує розрив між кваліфікаціями, що пропонують освітні установи, і реальними потребами закладів культури – наприклад, потреба в PR-, SMM-фахівцях, кураторах тощо.
• Децентралізація: надання громадям більшої автономії у кадровій політиці не завжди гарантує її ефективність через відсутність достатніх ресурсів і координації на рівні державних механізмів.

У публікації використовувались офіційні матеріали та зображення Українського центру культурних досліджень

⇒ Використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську Медіа Лігу”.