Віртуальний музей – ефективний механізм збереження історичної пам’яті та культурної спадщини

Share it

Широкомасштабний розвиток інформаційних технологій, адаптація реалій постпандемічного досвіду сприяла виникненню нових підходів до збереження та відтворення історичної пам’яті, культурної спадщини та інституційного формування культурного простору.

Наразі культура відходить від вакууму традиціоналістських підходів актуалізації пам’яті, переосмислюється “архівне” зберігання на користь “функціонального”, адаптується до потреб цільової аудиторії. Так, ПринципиПобудова інформаційного суспільства — глобальне завдання у новому тисячолітті” декларують формування відкритого інформаційного суспільства, яке повинно ґрунтуватись на принципах поваги до культурної самобутності та культурного різноманіття, як загального надбання людства, в т.ч. через розвиток культурних інституцій – музеїв.

Форматні культурні комунікації можуть більше не обмежуватись умовами музейного зберігання, часом чи територією, тобто відбувається активне переосмислення концепції культурної пам’яті, транспозиція форматів її фактичного вираження, способів інтерпретації через онлайн-технології.

Музей в Україні. Легалізація онлайну

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про культуру” культура – сукупність матеріального і духовного надбання певної спільноти, нагромадженого, закріпленого та збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти. А в п. 4 ч. 1 ст. 1 закріплені різновиди та напрями культурної діяльності, зокрема – творча, наукова, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна та інші види діяльності. Таким чином, музейна як діяльність визначається один із ключових напрямів культурної діяльності.

Міжнародна рада музеїв (ICOM) визначає музей як інституцію призначену для задоволення потреб суспільства та його розвитку, ресурси та об’єкти якого доступні широкому колу осіб, та яка формує, зберігає, досліджує, експонує матеріальні та нематеріальні надбання людства, здійснює відповідну комунікацію щодо них з метою просвіти, освіти та задоволення культурних потреб. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про музеї та музейну справу” музей – науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.

В чинному законодавстві України поняття “онлайн музей” чи “віртуальний музей”, або інше визначення, щоб трактувати поняття музею за допомогою онлайн технологій відсутнє. Тобто, в Україні легально основна форма діяльності суб’єктів в сфері збереження культурної спадщини здійснюється в форматі традиційних музеїв, тобто в реальному просторі або «офлайн».

Проте міжнародні нормативні-акти, які погоджені Верховною Радою України, акцентуються на онлайні. Як мінімум:

  • Женевським планом дій декларується необхідність формування інформаційно-комунікаційної інфраструктури, зокрема шляхом забезпечення онлайн інформаційно-комунікаційних технологій закладів культури, в тому числі і музеїв;
  • Рекомендації ЮНЕСКО щодо охорони та популяризації музеїв і колекцій, 2015 р. – звертають увагу на важливості цифрових технологій у музейному секторі, але наголошується саме на конкретних заходах, що повинні реалізуватись для популяризації віртуальних музеїв.

Віртуалізація збереження історичної пам`яті та культурної спадщини

За даними The Network of European Museum Organisations з початку пандемії близько 70% музеїв посилили присутність в інтернеті, 80% – активізували онлайн-діяльність. Дослідження Museum Innovation Barometer 2021, в якому взяли участь 39 країн, включаючи Україну, вказує, що 85% сучасних музейних закладів вже використовують аудіо та відеоелементи на регулярній основі, а 68% візуальні інформаційні дисплеї та проекції, також наявні і смарт-об’єкти (47%), онлайн-виставки (42%), інтерактивні поверхні та адаптивні простори (36%), а також просторове аудіозвучання (36%), найменш залучені елементи – голографія, AI, VR/AR та інші імерсивні технології.

Музеї, що формуються виключно на онлайн-технологіях є якісно новою культурною формою. Понятійний апарат в музейній віртуалізації вибудовувався стихійно, в процесі практичної діяльності.  Є два ключові підходи визначення віртуальних (онлайн) музеїв:

  • репрезентація існуючого офлайн-музею та комплексний інформаційний ресурс (= тип веб-сайту, що оптимізований під експозиції музейних колекцій);
  • без репрезентацій чи офлайн-присутності (= цифровий інформаційний ресурс, що знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет, дозволяє досліджувати культурно-історичний матеріал та оперує засобами онлайн-комунікації).

Віртуальний музей – нова культурна форма інтегративного характеру, багатофункціональний комплекс у віртуальному просторі, позатериторіальний та адресований необмеженому колу осіб. Якщо розглядати віртуальний музей без прив’язки до музейного закладу як будівлі, то, фактично, це окремий, автономний суб’єкт культурної та музейної діяльності, створений у форматі інформаційної онлайн-платформи, що містить систему цифрових продуктів для ознайомлення користувачів з експозиціями та колекціями за допомогою інфотехнологій.

Різновиди онлайн-музеїв. Case Study

Тобто віртуальний музей – багатоаспектне та багатогранне явище, що має міждисциплінарний характер. Так, можна визначити класифікацію відповідно до чинного законодавства та враховуючи найбільш показовий досвід діяльності українських та міжнародних онлайн-музеїв:

Відповідно до логіки класифікації музеїв чинного законодавства України можна відокремити такі види віртуальних (онлайн-музеїв) (ЗУ “Про музеї та музейну діяльність“):

За формою власності:

  • державні (у тому числі, що належать до сфери управління місцевих органів влади та місцевого самоврядування, а також, створених при підприємствах, в установах, організаціях і закладах освіти державної та комунальної форм власності чи у їх складі);
  • приватні (підприємств, установ, організацій приватної форми власності, релігійних організацій, громадян та об’єднань громадян);

За суб’єктом створення: державою в особі уповноважених органів влади; органами місцевого самоврядування; юридичними особами; фізичними особами та їх об’єднаннями;

За профілем: природничі (антропологічні, біологічні, ботанічні, геологічні, зоологічні, мінералогічні та ін.); історичні (загальноісторичні, військово-історичні, історії релігії, історико-побутові, археологічні, етнографічні); літературні; художні (образотворчого, декоративно-прикладного, народного, сучасного мистецтва); мистецькі (театральні, музичні, музеї кіно); науково-технічні, комплексні (краєзнавчі, екомузеї); галузеві і т.д.

Згідно з практикою створення та функціонування віртуальних музеїв в Україні та світі можна визначити такі види віртуальних музеїв з відповідними прикладами:

За територією поширення (масштабуванням) – за наявності додаткових технічних чи лінгвістичних умов: національні; регіональні (на певний культурний чи мовний регіон), міжнародні

За переліком об’єктів, що становлять основний музейний фонд:

  • музейних колекцій – музейних предметів, об’єднаних за спільними ознаками (колекції історій музей “Голоси Мирних”);
  • музейних зібрань – сукупність музейних колекцій та музейних предметів, а також пов’язаних з ними бібліотечних фондів, архівів, каталогів та наукової документації музею (Digital Museum of Canada об’єднав все назване);
  • сукупність окремих музейних предметів, які потребують збереження через якість або особливі ознаки (оцифровані кіно- та фотоплівки Музею кіно Довженко-Центру)

За доступністю сервісів та способом формування колекцій:

За цільовою аудиторією:

  • загальна аудиторія (в т.ч. експертна аудиторія; сімейна аудиторія і т.д. (музей “Голоси Мирних” передбачає окремі колекції щодо постраждалих дорослих, активності дітей, окремий розділ для експертної спільноти);
  • спеціальна – специфіка контенту виключає можливість залучення іншої аудиторії, в основному – професійна аудиторія (Fashion Institute of Technology Museum, де використовуються креслення та складна проф.термінологія);
  • доросла аудиторія – заборонені до показу неповнолітнім (PornHub Museum, де використовуються експозиції еротики);
  • дитяча аудиторія – де музейний онлайн-простір організований для дітей допідліткового віку (MINT Museum of Toys) та ін.

За джерелом зберігання/існування матеріальних музейних об’єктів:

  • інституційні – функціонують в рамках офлайн музейних інституцій чи закладів (переважна більшість в Україні);
  • позаінституційні – незалежна онлайн-платформа, що існує виключно в онлайн-форматі, без офлайн-представництва (музей “Голоси Мирних”);

За способом формування та збору об’єктів:

  • автономні – самостійно збирає та формує колекції (музей “Голоси Мирних”);
  • за рахунок передачі фондів – декілька музеїв передають свої фонди для створення єдиної колекції (Smithsonian Institutians поєднали декілька музеїв (закладів) історії в один-онлайн);
  • колабораційні – платформа для представлення декількох автономних музеїв та їх колекцій, при цьому кожен музей також демонструє свої колекції самостійно (Google Arts & Culture);

За наявністю офлайн-оригінала, матеріально вираженого музейного об’єкта:

  • з оригінальними колекціями та об’єктами – музей представляє оригінальні онлайн-твори (музей “Голоси Мирних” збирає та демонструє історії, які першочергово створювались в форматі онлайн);
  • з похідними об’єктами – копії оригіналів, відтворення, реставрації і т.д. (Віртуальний музей російської агресії демонструє свідчення, що збираються в оригіналах, юридично підтверджені певною процедурою і потім переведені в онлайн);
  • змішані – можуть мати як оригінальні, так і похідні об’єкти (Shoah Foundation Institute for Virtual History and Education Story збирає як оригінали документів, пам’яток про Голокост та переводить їх в онлайн, так і історії людей про Голокост в онлайн форматі)

За наявність додаткових онлайн-технологій:

За додатковими функціональними можливостями: інформаційно-пізнавальні; комунікаційні (форум, зворотній зв’язок, чат-бот); економічні (магазин, тренінги); освітня (педагогічний ресурс, онлайн-бібліотека); інклюзивність (можливість використовувати людям з особливими потребами) та ін.

Наведені вищі критерії та класифікація є найбільш типовими та прийнятними для реалій розбудови українського віртуального культурного простору та виокремлення онлайн- музеїв. Наразі існує лише низка прикладів автономних онлайн-інституцій, які повною мірою відповідають розумінню та віртуалізації музейних колекцій з метою збереження історичної пам’яті та культурного надбання.

Проте одним із перших та найбільш відповідним до визначень та концепцій онлайн-музеєм в Україні можна вважати Музей “Голоси Мирних”. Відповідно до нашої класифікації Музей “Голоси Мирних” – це міжнародна позаінституційна онлайн-платформа недержавної форми власності для широкої аудиторії, що презентує найбільшу в світі колекцію історій мирних жителів, які постраждали від конфлікту на Донбасі та за своїм змістом є відкритою, оскільки систематично продовжується збір об’єктів ключової колекції (історій).

Всі матеріали та перехресні посилання, що використовувались у матеріалі, подані в форматі гіперпосилань

⇒ Використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську Медіа Лігу”

Ільчук Тетяна
Директор Української Медіа Ліги, адвокат, медіа експерт Близько 10 років Ільчук Тетяна працює в медійній та юридичній сферах. Займає посаду...

Leave a Reply

Your email address will not be published.