10 грудня 2024 р. відбулась Міжнародна конференція «Точка перетину: Взаємодія саморегулювання та співрегулювання медіа в Україні», що зібрала провідних фахівців з медіаіндустрії, юристів та експертів у галузі журналістики з України та Європи. Захід організовано Комісією з журналістської етики (КЖЕ) за підтримки Європейської федерації журналістів (EFJ) в рамках проєкту «Медіаради в надзвичайних ситуаціях», фінансованого Європейською комісією.

Під модерацією членів Комісії журналістської етики – Тетяни Лебедєвої та Андрія Куликова – конференція стала важливим майданчиком для обміну досвідом щодо саморегулювання та співрегулювання медіа. Серед учасників були члени Комісії з журналістської етики, представники медіаорганізацій та регулятора, які поділилися своїм баченням розвитку медіарегулювання в Україні. Також участь взяли експерти Української Медіа Ліги.

УМЛ пропонує до ознайомлення вибірку ключових тез за результатами конференції (за вибором редакції):

Першим спікером заходу став Рікардо Гутьєррес, Генеральний секретар Європейської федерації журналістів (EFJ), який підкреслив важливість солідарності та підтримки медіаорганізацій, особливо в умовах кризових ситуацій, а також на необхідності зміцнення незалежності медіа в сучасному інформаційному середовищі. Також Р.Гутьєррес зазначив, що журналісти повинні виконувати важливу місію — відображати публічну думку, служити суспільству та діяти відповідально, дотримуючись високих етичних стандартів. Він наголосив на ролі саморегулювання, яке, на його думку, є найбільш ефективною формою медіарегулювання, адже воно передбачає рівність усіх учасників процесу: журналістів, регуляторів і бізнесу.

Важливо, щоб саморегулювання було незалежним і діяло на паритетних засадах, без будь-якої диспропорції між сторонами. Особливу увагу п. Гутьєррес приділив аудіовізуальним медіа, які, за його словами, можуть зазнавати значного тиску з боку держави через технічні умови мовлення і ліцензування. Однак він також підкреслив, що незалежність журналістів повинна бути гарантована, і вони мають бути вільними від будь-якого політичного чи економічного тиску.

 

Олена Ніцко, відповідальний секретар Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення проаналізувала досвід співпраці з громадським та медійним сектором в напрямку відкритого діалогу. Спікерка наголосила, що НацРада активно підтримує ініціативи саморегулювання медіа та заохочує дотримання високих стандартів контенту.

Регулятор ще з 2014 р. системно докладає зусилля, щоб налагодити спільну роботу всіх стейкхолдерів сфери. Першим кроком стала ініціатива зі створення проекту кодексу для лінійних медіа, за прикладом британського Кодексу Ofcom, хоча його впровадження не отримало підтримки серед медіагруп. Проте, попри складнощі, Нацрада продовжує активно працювати у напрямку підвищення стандартів медіа та боротьби з дезінформацією, мовою ворожнечі та іншими критичними темами. Зокрема, Нацрада неодноразово зверталася до судів для захисту прав медіа від неправомірних дій, зокрема у випадках антидержавної діяльності чи проплаченого популізму. Також О.Ніцко акцентувалась на положеннях Закону України «Про медіа» щодо захисту національної безпеки та боротьби з мовою ненависті. Згідно з цими положеннями, медіа зобов’язані ретельно контролювати зміст свого контенту, аби він не шкодив національним інтересам і не порушував права громадян.

Поміж тим, одним із ключових напрямків є також створення органів спільного регулювання, які активно долучаються до формування вимог до змісту контенту. На сьогодні вже чотири органи (спілки) зареєстровані в Міністерстві юстиції, зокрема: аудіовізуальних та аудіальних медіа-сервісів, друкованих та онлайн-медіа. При чому, в сфері аудіовізуальних медіа вже були визначені основні напрямки для створення кодексів та створені робочі групи: національна безпека, критерії для вікових обмежень контенту та шкідливого контенту, реклама алкогольних виробів та спонсорство, мовлення в дні трауру та жалоби. Важливим також є те, що НацРада продовжить свій внесок в налагодження і розвиток сфери через співрегулювання, оскільки третину членів кожної спілки складають представників Національної ради.

Членкиня НацРади звернула увагу і на тому, що українські медіа вже мають позитивний досвід саморегулювання. З 2016 року при НацРаді працює робоча група, яка активно розробляє рекомендації для медіа щодо висвітлення чутливих тем, таких як цкування та суїциди серед неповнолітніх та дітей. Медіагрупи вже мають досвід роботи з такими проблемами, вдосконалюючи підходи до створення контенту, що не шкодить психічному здоров’ю дітей і підлітків. Також найбільші мовники продовжують активно впроваджувати стандарти щодо висвітлення тем інклюзії, національних меншин, контенту для дитячої аудиторії з особливим акцентом на чутливих темах (булінг, попередження суїцидів), що є важливими складовими соціальної відповідальності медіа.

Олена Ніцко наголосила, що ключовим принципом роботи Нацради є проведення консультацій з громадськістю, галузевими організаціями та експертами перед впровадженням будь-яких змін у медіаполітиці. Цей підхід дозволяє враховувати інтереси різних сторін і створювати збалансовані правила, що відповідають вимогам сучасного медіапростору. В результаті всіх цих ініціатив медіа в Україні мають реальну можливість розвиватися відповідно до європейських стандартів саморегулювання, при цьому зберігаючи високі етичні норми та надаючи суспільству коректну і об’єктивну інформацію.

 

Світлана Остапа, заступниця шеф-редактора «Детектор медіа», голова Наглядової ради Суспільного мовника, членкиня Комісії з журналістської етики, зазначила, що в умовах української медіаекосистеми важливим є створення ефективних механізмів для взаємодії між медіа, органами регулювання та громадськістю.

Також експертка наголосила, що відкритість до діалогу між медіа, громадськими організаціями та регуляторними органами створює основу для ефективної взаємодії, яка сприяє розвитку медіаполітики. Один із важливих кроків у цьому напрямку — відрита співпраця з регулятором, що є ще одним етапом у реалізації стратегічних завдань медіарегулювання в Україні. Хоча органи спільного регулювання лише на етапі формування, а меморандум з регулятором не завершений – процес рухається в позитивному напрямку, що свідчить про зростання взаєморозуміння між усіма сторонами, які мають інтереси у розвитку медіасфери.

 

Особливу увагу було приділено міжнародному досвіду саморегулювання медіа. Мюріель Ано, голова Ради етичної журналістики в Бельгії (Le Conseil de déontologie journalistique (CDJ), поділилася досвідом взаємодії органу саморегулювання з медіарегулятором у франко- та німецькомовних регіонах Бельгії. Рада етичної журналістики була створена в 2009 році, не дивлячись на те, що її діяльність поширюється на франко- та німецькомовних регіон Бельгії, членами є лише представники франкомовні медіа.

П.Ано зазначила, що Рада – це орган саморегулювання, який частково виконує функції медіарегулятора, зокрема у сфері аудіовізуальних медіа але не всі аспекти діяльності медіа охоплені його правилами, зокрема діяльність стосується частини – питань етики. Місія Ради — збирати думки з важливих питань, надавати відповіді на запити регуляторів та парламенту, а також розробляти правила співрегулювання в таких сферах, як: реклама, захист прав дітей, виборчі процеси, повага до прав меншин і міноритарних груп та інших чутливих чи потенційно шкідливих темах.

«Співрегулювання має на меті створення механізмів, які дозволяють медіа і регулятору працювати разом, враховуючи реалії сучасного медіапростору», — зазначила Мюріель Ано. Вона підкреслила, що важливою перевагою співрегулювання є можливість для учасників процесу погоджувати правила, що відповідають потребам ринку та суспільства. Це дозволяє створювати правила, які найбільше відповідають реальним умовам та вимогам часу. Однак, як зазначила Ано, існують і ризики: таке співрегулювання може суперечити інтересам регулятора, а також потребувати чіткішого розподілу повноважень та відповідальності між учасниками процесу. Зокрема, важливим є забезпечення чесної конкуренції на ринку, що потребує балансу влади між регуляторами та саморегулюючими органами, а також поміж самими медіа, зважаючи на їх масштаб та охоплення. Крім того, співрегулювання повинно поважати фундаментальні права людини та інтереси аудиторії, визначаючи чіткі межі для правил, що стосуються зобов’язань, рекомендацій та інших аспектів медіа-контенту.

Відповідно до цієї моделі, медіа мають можливість створювати етичні та професійні стандарти, враховуючи інтереси всіх сторін, зокрема суспільства та держави. Такий підхід може стати важливим орієнтиром для медіа в Україні, що прагнуть інтегрувати кращі практики саморегулювання і співрегулювання в умовах сучасних викликів. Вона зазначила, що важливою складовою успішного саморегулювання є тісна співпраця між медіаорганізаціями та державними інститутами, а також відкритість до діалогу з громадськістю.

 

До обговорення в конференції долучились члени новостоворених органів спільного регулювання в аудіовізуальному сектору, друкованих та онлайн-медіа.

Оксана Остапко, заступниця директора з правових питань ТОВ «Старлайт Медіа» (аудіовізуальні медіа-сервіси), закцентувала на важливості проактивної позиції медіаорганізацій у процесах регулювання та саморегулювання. За її словами, участь у таких органах — це не лише формальне членство, а й відповідальність та розуміння ролі мовника перед своєю аудиторією. Оксана Остапко вважає, що спільне вироблення правил між медіа та регуляторами — це фундамент для розуміння, як працює медіа середовище та яке значення має дотримання етичних стандартів у сфері. Одним із значимих аспектів співрегулювання є захист прав дітей, що є важливим елементом роботи медіа, а також теми інклюзії, зокрема через впровадження ветеранських програм, які допомагають забезпечити доступ до інформації для різних груп населення.

 

Катерина Мясникова, виконавча директорка Національної асоціації медіа (аудіовізуальні медіа-сервіси), розповіла про ключові етапи та труднощі, з якими стикаються органи спільного регулювання медіа в Україні. Вона зазначила, що на даному етапі вже розпочато створення робочих груп у аудіовізуальній сфері, які активно працюють над розробкою норм та стандартів – на сьогодні створено чотири робочі групи. На думку К.Мясникової одним із найбільших викликів є забезпечення інституційної сталості органів самоорганізації (початкова стадія діяльності, не основна діяльність, фінансування та ін), відтак аспектом успішної роботи є пошук і залучення постійної команди.

Ще одним важливим аспектом є фінансування, зокрема триває і дискусія щодо членських внесків. «На сьогодні ми маємо підтримку адміністративного бюджету, що дозволяє проводити певні заходи, але для більш широкої діяльності необхідно залучати більше учасників», — підкреслила Мясникова. Розширення мережі членства є однією з головних задач, оскільки це дає можливість більш ефективно представляти інтереси учасників і здійснювати комплексну роботу та фінансування.

Що стосується подальших кроків, то в першу чергу йдеться про розробку кодексів правил, яких передбачено близько 30 загалом, а це від 11 до 15 кодексів на кожну організацію відповідно, що є досить великим обсягом роботи. Наступним етапом після створення кодексів буде формування експертних комісій, які оцінюватимуть діяльність медіа та визначатимуть порушення, а в подальшому – й реагувати. Окрім того, вагомого значення набуває навчання та інформування всіх учасників ринку про правила та їх застосування.

 

Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації (ІМІ) та членкиня Комісії з журналістської етики, розповіла про виклики, які стоять перед органами співрегулювання в онлайн-сфері. За її словами, однією з основних труднощів є відсутність достатнього адміністративного персоналу для належного налагодження роботи органу. Всі учасники процесу, зокрема медіа-експерти, задіяні в своїй основній діяльності, що ускладнює організацію ефективної роботи нової відокремленої структури.

Окрім того, складнощі виникають через те, що онлайн-регулювання — це нова сфера регулювання для України в цілому: по-перше, важливо забезпечити відсутність зловживань і захист медіа від надмірного втручання з боку регулятора у контент; по-друге, важливим є питання маркування контенту за його змістом.

О.Романюк також наголосила на важливості правильного співвідношення між кодексами для різних платформ, зокрема для аудіовізуальних медіа та онлайн-середовища. «Якщо буде два окремі кодекси на одне питання, це може призвести до перенавантаження і створити додаткові труднощі для медіа», — зауважила Романюк.

Однак, на думку експертки, саморегулювання в Україні поступово розвивається. Комісія з журналістської етики вже активно виносить рішення, аналізує діяльність медіа та проводить просвітницьку роботу. «Це важливий етап, оскільки без ефективної просвітницької функції ми не зможемо досягти стабільності в розвитку медіаполітики», — підсумувала Оксана Романюк.

 

Олександр Харченко, головний продюсер Gazeta.ua, поділився своїми думками щодо співрегулювання в сфері друкованих медіа. На його думку, головною проблемою ринку друкованих видань є його поступове та системне знищення, до прикладу в Україні вже відсутні великі загальнонаціональні газети та журнали, а локальні видання перебувають на межі виживання. Через це пріоритетом для більшості друкованих медіа є саме збереження і підтримка бізнесу, а не участь у процесах співрегулювання.

Однак, одним із завдань для органи співрегулювання в цій сфері (що наразі, на жаль, налічує 3 учасника) вбачає переконання медіа-спільноти, зокрема регіональні видання, долучатися до саморегуляції, незважаючи на труднощі. Ще одним викликом є відсутність достатнього фінансування для впровадження компенсаційних механізмів, які б заохочували участь у таких ініціативах. «Членські внески — це вже майже непосильна ноша для багатьох регіональних медіа, тому нам необхідні альтернативні механізми для стимулювання участі», — додав він.

Що стосується ролі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, О.Харченко зазначив, що, хоча вона наразі і є регулятором в медіа-секторі, до цього не опікувалась сферою друкованих медіа взагалі, тому для регулятора це нова галузь.

Однак експерт також звернув увагу на те, що представники медіа-спільноти вже мали позитивну практику об’єднання як четвертою влади, хоча поки «так і не змогли створити єдиний орган, хоча були багато ініціатив, зокрема система сертифікації накладів і єдина прес-карта». За його словами, необхідно також працювати над зниженням нездорової конкуренції в середовищі друкованих медіа, що є однією з причин нестабільності.

 

Завершальну частину конференції присвятили обговоренню ролі саморегулювання в підвищенні якості журналістського контенту. Ліна Кущ, перша секретарка Національної спілки журналістів України (НСЖУ), членкиня Комісії з журналістської етики звернула увагу на важливість створення чітких етичних стандартів для медіа, які допоможуть забезпечити високий рівень відповідальності журналістів перед аудиторією, Також експертка проаналізувала європейської практики та презентувала свої висновки щодо відмінностей регулювання та співрегулювання в медіа сфері.

За словами Л.Кущ в Європі найпоширенішими прикладами саморегулювання є в аудіовізуальних медіа, де переважно регулюються питання, пов’язані з неповнолітніми, рекламою, кіновиробництвом та платформами спільного доступу. Співрегулювання, в свою чергу, має більш широкий сенс і охоплює також питання контенту в онлайн-іграх, рекламі та інших чутливих темах.

Водночас, співрегулювання не поширюється на журналістську діяльність, нагляд за якою здійснюють відокремлені органи етики. В даному контексті органи співрегулювання аналізують контент через загальні критерії, як-от маркування контенту або часові обмеження для певних видів матеріалів без висновків щодо етичності.

Один із найбільших викликів, з якими стикається Європа, – це відсутність чіткої структури співрегулювання для онлайн-сфери, де практично немає системних прикладів. Що стосується друкованих медіа, то, за словами Л.Кущ, деякі країни, зокрема Угорщина, намагаються запровадити співрегулювання, але існує проблема залежності від регулятора через склад і функції органів. Таким чином, ця модель не завжди виявляється ефективною, оскільки вона може підривати незалежність медіа і не може повною мірою бути перейнята в Україні.

Також було наголошено, що в України немає такого тиску з боку регуляторів в рамках співрегулювання, як в країнах Європи (Франція, Бельгія, Іспанія та інші). Фактично, їх підхід до співрегулювання, в залежності від різного ступеня державного втручання, вважається регульоване чи контрольоване саморегулювання, де держава форматно делегує добровільним саморегулівним об’єднанням певний обов’язок щодо певних питань. Таким чином, орган саморегуляції перебирає функцію регулювання, що нерідко формально вважається співрегулюванням, хоча таким по свої природі не є.

За позицією п.Кущ гнучкість саморегулювання дозволяє швидко реагувати на виклики журналістської практики, надаючи медіа можливість оперативно адаптуватися до змін. Саморегулювальні органи можуть надати рекомендації щодо того, як належно висвітлювати певні чутливі теми, що дозволяє не лише зберігати професіоналізм, а й підтримувати моральні та етичні стандарти. Також це беззаперечно важливий інструментом для формування довіри до медіа, оскільки журналісти схильні краще виконувати правила, в яких самі беруть участь. Це створює міцну основу для розвитку медіа-сектора та підвищує його відповідальність перед громадськістю. У кінцевому підсумку, досвід європейських країн, а також національна практика саморегулювання в Україні демонструють необхідність балансу між державним контролем і незалежним саморегулюванням для забезпечення високих стандартів у медіа-сфері.

 

Отже, конференція «Точка перетину: Взаємодія саморегулювання та співрегулювання медіа в Україні» вкотре продемонструвала готовність українських медіа-організацій, регулятора та проактивної громадськості до впровадження міжнародних стандартів саморегулювання та співрегулювання. Учасники заходу погодились, що медіа, в умовах сучасних викликів, мають потребу в ефективних механізмах взаємодії та контролю за своєю діяльністю, щоб зберегти довіру аудиторії та сприяти розвитку демократичних процесів у країні.

Українська Медіа Ліга підтримує демократичні процеси реформування медійної сфери та констатує, що такий формат обміну досвіду – ще один крок до зміцнення незалежності та відповідальності медіа в Україні, адже тільки через спільні зусилля можливо побудувати ефективну екосистему медіарегулювання, яка відповідає сучасним вимогам та викликам.

⇒ Використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську Медіа Лігу”.