У сучасну епоху стрімкого цифрового розвитку змінюються не лише способи отримання інформації, але й механізми формування суспільної думки, прийняття рішень та взаємодії громадян із державними й суспільними інституціями. Водночас глобалізація комунікацій створює як унікальні можливості для доступу до знань, так і глибоку вразливість до дезінформації, емоційної маніпуляції та гібридних загроз. Особливо це проявляється в періоди криз, виборчих кампаній чи соціальних конфліктів, коли якість інформування безпосередньо впливає на стабільність демократії.

У Звіті Світового економічного форуму (WEF) — «Rethinking Media Literacy: A New Ecosystem Model for Information Integrity» (далі – Звіт WEF) наголошується: традиційні підходи до медіа- та інформаційної грамотності («media and information literacy» – далі по тексті – MIL) вже не відповідають сучасним реаліям та потребують системної трансформації. MIL більше не може бути лише інструментом просвітництва — вона має стати елементом державної політики, що забезпечує інформаційну безпеку, стійкість демократичних інституцій та захист цифрових прав громадян.

Інституалізація медіа- та інформаційної грамотності: стратегічна відповідь на виклики цифрової доби

Як Українська Медіа Ліга аналізувала в попередній статті у сучасному цифровому середовищі, де поширення дезінформації, алгоритмічна поляризація та швидкий розвиток генеративного штучного інтелекту (ШІ) радикально змінюють інформаційний ландшафт, медіа- та інформаційна грамотність (Media and Information Literacy, MIL) стає критично важливою складовою демократичної стійкості. Йдеться не лише про розвиток індивідуальних навичок критичного мислення та споживання інформації, а про створення всеохопної інфраструктури, яка включає освіту, державну політику, цифрові платформи та громадянське суспільство.

Від проектного підходу до екосистемної моделі MIL

Аналітична модель WEF розглядає MIL як ключовий елемент екосистеми інформаційної цілісності, який охоплює весь життєвий цикл дезінформації — від створення до споживання і поширення.

Цей підхід передбачає координацію між урядовими органами, освітніми установами, медіаорганізаціями та технологічними компаніями на п’яти рівнях:

• • індивідуальному
  • міжособистісному
  • громадському
  • інституційному
  • політичному

Відтак, політики у цій сфері мають охоплювати не лише освітні програми, а й стандарти професійного розвитку, прозорість алгоритмів, цифровий дизайн і корпоративну відповідальність.

Освітній вимір: формальні та неформальні практики

Формальна освіта — це фундамент для довгострокового впровадження MIL.

Вона має інтегруватися у навчальні програми на всіх рівнях освіти, а також у програми підвищення кваліфікації для педагогів, журналістів, суддів, медиків тощо. Прикладом успішної реалізації є діяльність Корейського фонду преси (KPF), який у 2024–2025 рр. провів понад 46 000 занять у школах, розробив понад 3000 навчальних матеріалів та створив інклюзивні курси, зокрема з ШІ-грамотності.

Неформальна освіта розширює доступ до MIL за допомогою бібліотек, громадських центрів та молодіжних організацій.

Серед ефективних інструментів — онлайн-курси (MOOC), аудіовізуальні формати, гейміфікація та інтерактивні комікси. Наприклад, кампанії KPF включають змагання з перевірки фактів («Checkathon») та конкурси для молоді й дорослих.

Технологічний вимір: інтеграція MIL у цифрове середовище

MIL має бути вбудована в цифрові платформи — на рівні користувацьких інтерфейсів, алгоритмів та інформаційної архітектури. Рекомендовані заходи включають:

• •  автоматичне маркування контенту, створеного ШІ
  • індикатори прозорості джерел
  • вбудовані інструменти фактчекінгу
  • функції, що підтримують розвиток критичного мислення під час споживання інформації.

ЮНЕСКО  наголошує, що технологічні рішення повинні доповнюватися розвитком навичок користувачів, що посилить їх цифрову автономію.

Інституційна координація та міжнародний досвід

Впровадження MIL на національному рівні потребує скоординованої роботи різних відомств.

Прикладом є Фінляндія, де з 2019 року Міністерство освіти та культури реалізує стратегію медіаосвіти за участі п’яти міністерств, приділяючи увагу віковій, гендерній та мовній чутливості, захисту виборчих процесів і політичній стійкості.

У Німеччині програма BC4D спрямована на підвищення цифрової грамотності працівників приватного сектору з акцентом на фактчекінг та протидію маніпуляціям.

Основні бар’єри на шляху системного впровадження MIL

Попри наявність успішних практик, масштабне впровадження MIL залишається фрагментованим.

Серед головних проблем:

• • недостатнє фінансування (за звітом WEF лише 37% країн Ібероамерики мають окремі бюджети на MIL)
  • дефіцит педагогів з міждисциплінарною підготовкою
  • орієнтація програм переважно на молодь
  • низька зацікавленість бізнесу через відсутність стимулів для корпоративної відповідальності.

Отже, медіа- та інформаційна грамотність — це не просто освітня ініціатива, а фундаментальна умова існування сучасного публічного простору. Лише комплексний, екосистемний підхід, який включає освіту, політику, технології та інститути, дозволить ефективно протистояти викликам цифрової доби.

Публікація підготовлена із використанням матеріалі World Economic Forum, UNESCO, The Media & Learning Association, The Organisation for Economic Co-operation and Development

⇒ Використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську Медіа Лігу”.