Що таке санкції ЄС?

Обмежувальні заходи (санкції) – інструмент спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП), який дозволяє ЄС втручатися у ситуацію з метою запобігання конфліктам, коли це необхідно, або реагувати на виникаючі чи поточні кризи. Попри вживання розмовної назви «санкції», обмежувальні заходи ЄС не є каральними за своєю сутністю. Вони спрямовані на внесення змін у політику чи діяльність юридичних та фізичних осіб, які знаходяться у країнах, що не входять до ЄС, і несуть відповідальність за здійснення такої шкідливої поведінки.

Які є види санкцій?

Санкції ЄС можуть бути націлені на членів урядових органів країн, що не входять до ЄС, а також на компанії, групи, організації чи окремих осіб за допомогою вживання наступних заходів:

• ембарго на постачання зброї
• обмеження права на в’їзд (заборона на поїздки)
• замороження активів
• інші економічні заходи, такі як обмеження на імпорт та експорт.

Санкції ЄС чітко спрямовані та ретельно розроблені за принципом пропорційності до цілей, яких вони прагнуть досягти. Санкції ЄС націлені на осіб, відповідальних за здійснення політики або вчинення дій, на які ЄС хоче вплинути, і водночас вони прагнуть звести до мінімуму будь-які непередбачувані наслідки.

Як затверджуються режими санкцій та санкційні списки ЄС?

Рада ЄС (Рада) ухвалює одностайне рішення про введення в дію, відновлення або скасування обмежувальних заходів (санкцій) ЄС на основі законодавчих пропозицій Верховного представника ЄС. Після досягнення політичного консенсусу між державами-членами ЄС, Високий представник ЄС / Віце-президент та члени Європейської комісії готують необхідні правові акти у формі рішення та супровідного регламенту Ради та подають їх на розгляд Ради для подальшого затвердження. [1]

Рада ухвалює рішення щодо конкретних санкційних списків на підставі критеріїв включення до списку, викладених у рішенні Ради та регламенті Ради. Будь-яке рішення щодо розширення або продовження терміну дії обмежувальних заходів ухвалюється Радою на основі одностайності.

Застосування санкцій ЄС є основним обов’язком держав-членів, які повинні впроваджувати їх у межах своїх юрисдикцій.

Яку роль відіграє Комісія у внесенні пропозицій, ухваленні рішень та запровадженні санкцій?

Комісія, як гарант міжнародних угод, здійснює нагляд за застосуванням законодавства ЄС та забезпечує однакове застосування санкцій в усіх країнах-членах ЄС. З цією метою Комісія може надавати висновки компетентним органам держав-членів щодо тлумачення окремих положень відповідних правових актів або давати вказівки щодо їх впровадження. Комісія також здійснює контроль за належним застосуванням санкцій і має право розпочати правову процедуру проти держав-членів у разі невиконання ними своїх зобов’язань, передбачених законодавством ЄС.

Комісія та компетентні національні органи (КНО) працюють у тісному контакті із суб’єктами господарювання ЄС і надають їм рекомендації та підтримку з метою забезпечення законності будь-якого бізнеса у сфері, що підпадає під санкції ЄС. Між Комісією та КНО відбувається регулярний обмін інформацією щодо різних аспектів запровадження санкцій, включаючи суми заморожених активів, дозволені відхилення, а також питання правозастосування, з якими вони можуть зіткнутися у своїх юрисдикціях.

Ефективне впровадження та застосування санкцій ЄС є пріоритетом для Комісії. Вона надає дедалі більшу підтримку державам-членам у процесі застосування санкцій, зокрема відповідає на питання тлумачення певних положень, поставлені КНО, суб’єктами  економічної та гуманітарної діяльності.

19 січня 2021 року Комісія висунула низку пропозицій щодо подальшого закріплення принципу однакового запровадження та застосування санкцій ЄС[2]

На кого поширюється обов’язок дотримуватися санкцій ЄС?

Рішення Ради є обов’язковими до виконання державами-членами ЄС.

Регламенти Ради, як правові акти загальної дії, є обов’язковими до виконання усіма фізичними та юридичними особами, які знаходяться під юрисдикцією ЄС.

Держави-члени несуть відповідальність за застосування санкцій ЄС, виявлення порушень і накладення штрафів (покарань).

Комісія, як гарант міжнародних угод, забезпечує однакове застосування законів ЄС та стежить за тим, як держави-члени забезпечують дотримання цих законів.

Хоча передбачається, що санкції ЄС матимуть ефект у третіх країнах за рахунок здійснення тиску на осіб, включених до санкційного списку, вони не застосовуються за принципом екстериторіальності. Іншими словами, санкції ЄС не накладають жодних зобов’язань на фізичних та юридичних осіб-нерезидентів ЄС, за винятком випадків, коли їх бізнес хоча б частково ведеться на території ЄС.

Водночас, за загальним правилом, ЄС не визнає принципу екстериторіальності при застосуванні законів, ухвалених третіми країнами, і вважає подібні юридичні наслідки такими, що суперечать міжнародному праву.

Які є види обміну інформацією з державами-членами?

Згідно з регламентом Ради, що накладає санкції, Комісія та держави-члени зобов’язані обмінюватися інформацією про проблеми застосування та порушення законодавства про санкції.

У зв’язку з цим, Комісія не має права розголошувати зміст повідомлень про можливе порушення режиму санкцій ЄС, передбачених регламентом Ради, оскільки вони стосуються лише підозр без встановлення факту порушення або поточних розслідувань, які проводяться правоохоронними або судовими органами і не передбачають можливості втручання Комісії.^[3]

Що відбувається у випадку повідомлень ЗМІ про порушення режиму санкцій?

Комісія уважно стежить за повідомленнями ЗМІ, які містять достовірні дані про порушення режиму санкцій, а також оцінює надану інформацію/повідомлення, перш ніж прийняти рішення про доцільність доведення цієї інформації до відома національних органів влади. Комісія підтримує контакти з національними органами влади з питань перебігу та результатів розслідувань.^[4]

Які заходи застосовуються Комісією у випадку порушення Регламенту «XYZ»?

Застосування обмежувальних заходів (санкцій) ЄС є основним обов’язком держав-членів. Європейська комісія, як гарант міжнародних угод, здійснює моніторинг з метою забезпечення однакового застосування санкцій, а також може надавати висновки компетентним органам держав-членів щодо застосування конкретних положень відповідних правових актів або вказівки щодо їх запровадження.

Договір про Європейський Союз (ДЄС) та Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) наділяють відповідних суб’єктів, залучених до процесу внесення пропозицій, ухвалення рішень та запровадження санкцій ЄС, різними компетенціями та функціями. Кінцева відповідальність за належне застосування та забезпечення дотримання режиму санкцій ЄС лежить на державах-членах. Держави-члени також несуть відповідальність за виявлення порушень законодавства про санкції. Отже, проведення розслідувань можливих випадків недотримання режиму санкцій невідповідності належить до компетенції тих чи інших КНО. Крім того, на держави-члени покладено юридичний обов’язок затвердити національні правила, які передбачають накладення ефективних, пропорційних та стримуючих штрафів (покарань) у разі порушення положень відповідних регламентів.

Комісія здійснює моніторинг з метою забезпечення належного застосування вищезазначених заходів у певних сферах. Відповідно до статті 258 ДФЄС, Комісія може розпочати правову процедуру проти держав-членів у разі невиконання ними своїх зобов’язань, передбачених законодавством ЄС.^[5] [6]

Чи доводилось Європейській комісії коли-небудь застосовувати будь-які заходи дисциплінарного впливу до держави-члена за неналежне застосування санкцій?

Станом на сьогодні, Комісія ще жодного разу не починала правову процедуру проти держави-члена внаслідок неналежного застосування санкцій ЄС.

Скільки осіб займаються «санкційними» справами і скільки справ щодо незастосування санкцій вони встигли розглянули з моменту початку роботи – чи можете навести відповідні приклади?

Відповідальність за застосування санкцій ЄС розподіляється між ЄС та державами-членами. Тому доволі складно назвати точну кількість осіб, які займаються «санкційними» справами.

Якщо говорити про випадки незастосування санкцій, то держави-члени несуть головну відповідальність за належне застосування санкцій ЄС і виявлення порушень законодавства про санкції, а також за накладення штрафів (покарань) у таких випадках.

Комісія здійснює нагляд за застосуванням санкцій державами-членами і реагує на заяви та повідомлення, які містять достовірну інформацію про порушення санкційного законодавства (наприклад, повідомлення та публікації у ЗМІ). Після оцінки інформації Комісія приймає рішення про доцільність доведення цієї інформації до відома національних органів влади. Комісія підтримує контакти з національними органами влади з питань перебігу та результатів розслідувань.

Чи здійснює Комісія моніторинг застосування санкцій у вигляді ембарго на постачання зброї/заборони на поїздки?

Якщо говорити про санкції, які запроваджуються у певній ситуації, ембарго на постачання зброї та заборони на поїздки можуть накладатися виключно на підставі рішення Ради (CFSP), яке є обов’язковим до виконання державами-членами. Держави-члени зобов’язані вживати необхідних заходів для запобігання транзиту через свою територію або в’їзду осіб, які підпадають під санкції згідно з Додатком до рішення Ради (CFSP).

Ембарго на постачання зброї та заборони на поїздки не є складовими частинами регламенту Ради (ЄС). Як наслідок, Комісія не може контролювати застосування цих санкцій або розпочинати правову процедуру у разі порушення вимог санкційного режиму.^[7]  Однак деякі положення, пов’язані з ембарго на постачання зброї, зокрема заборона на надання технічної та фінансової допомоги, викладені в регламентах Ради і є нормами прямої дії.

Чи можуть держави-члени накладати штрафи (покарання) на тих, хто не дотримується режиму санкцій?

Згідно з регламентами Ради, які накладають санкції, на держави-члени покладено обов’язок затвердити правила, які передбачають застосування ефективних, пропорційних та стримуючих покарань у разі порушення положень відповідних регламентів, а також вжити всіх необхідних заходів з метою забезпечення їх застосування.

Яким чином забезпечується цільовий характер санкцій та мінімізація ненавмисних негативних наслідків санкцій?

Санкції ЄС спрямовані на осіб, відповідальних за здійснення політики, на яку ЄС хоче вплинути. Таким чином, обмежувальні заходи спрямовані виключно на фізичних та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку до регламенту Ради. Принципова позиція ЄС полягає в тому, що санкції завжди повинні бути спрямовані таким чином, щоб звести до мінімуму будь-які несприятливі гуманітарні наслідки або ненавмисні наслідки для нецільових осіб.

Дотримання принципу пропорційності забезпечується шляхом регулярного перегляду режимів санкцій та системи винятків (при цьому санкції не застосовуються у випадках, коли йдеться про задоволення основних потреб або надання медичної допомоги призначеним особам, доставки гуманітарної допомоги та супутніх товарів і т.д.).

Де можна знайти додаткову інформацію?

19 січня 2021 року Комісія прийняла комюніке, спрямоване на те, щоб ЄС міг і надалі користуватися перевагами відкритості у відносинах з глобальними партнерами, одночасно захищаючи себе від недобросовісних практик та зловживань. Текст комюніке доступний тут.

При веденні бізнесу слід дотримуватися діючих заборон. Щоб перевірити, чи присутня конкретна фізична або юридична особа у санкційному списку, ви можете скористатися функцією пошуку на карті санкцій ЄС, яка підтримується в актуальному стані Комісією: www.sanctionsmap.eu/(link is external).

 

У публікації використані нормативно-правові та регламенті документи ЄС, зокрема:

[1] Communication on “The European economic and financial system: fostering openness, strength and resilience”, COM/2021/32, point 5.

[2] Communication on “The European economic and financial system: fostering openness, strength and resilience”, COM/2021/32.

[3] EPQ 4615/2020;  [4] EPQ 4615/2020; [5] EPQ 4998/2020; [6] EPQ 6376/2020; [7] EPQ 772/2020.

 

⇒Додаткову інформацію про санкції ЄС та їх загальні цілі можна знайти на відповідному веб-сайті Ради, а також на сайті санкцій Комісії.